Десятий зліт легкої авіації ім.С.П.Корольова у м.Житомир
Вихідні для Рівненського АСК та його персоналу видалися по хорошому перенасиченими. Нас, як кажуть, "і тут і там передавали". А саме, окрім планової роботи на аеродромі Воронів, наші інcтруктори екіпажем аеропоїзду Socata-Blanik у складі Юріса Буліса та Василя Довбенчука вилетіли ранком п'ятниці на Десятий зліт легкої авіації ім.С.П.Корольова у м..Житомир. Зліт відбувався на теренах клубу "Авіатік" поруч із цивільним Аеропортом Смоківка (Житомир).
Переліт із зустрічним вітром на 140км/год зайняв 1год 15хв. Станом на полудень прибула незначна частина очікуваних учасників, проте, очі вже розбігалися від різноманіття бортів: це були як літаки (переважно), гелікоптери, гіроплани, так і мотодельтаплани з мотопарапланами.
Ми отримали місця на стоянці і першому та другому ряду від рульожки.
В цей же день відбувся брифінг, на якому Леонід Фрідріхович Крігер роз’яснював і місцеві особливості здійснення польотів, правила ведення радіообміну (керівник польотів відсутній, наявний диспетчер Олег (велика йому дяка терплячість при спостеріганні тіл пішоходів і пішобігів на злітній смузі) не дає дозволу на зліт), наголосив на «принциповій позиції ні в якому разі не заходити над майданчиками з людьми», було оголошено порядок показових вильотів. Кінець польотів у цей день декларувався на 21.00.
В суботу був аншлаг серед відвідувачів та учасників, а «все пилоты и им сочувствующие» на 10.00 були зібрані в ангар-кафе на конференцію по особливостям правил перельотів, оновлень у льотному законодавстві України. Доповідали неофіційні представники Украероруху, співзасновник та конструктор Аеропракту – Юрій Яковлєв та ін. Тим часом з наростаючою частотою зліталися все більше бортів. Після брифінгу розпочалися активні показові польоти під інформаційний супровід Катерини Вороніної. Екіпаж Рівненського АСК злітав шостим і понад півгодини радував здивованих глядачів тим, як можна без двигуна та пального так довго триматися у повітрі, робити переходи, виконувати різні еволюції (вводити і виводити зі штопору, наприклад). Мабуть, найзатребуванішим бортом зльоту став Як-52 з його чудовими командирами Вікою та Юрієм Найденко іх блискучим пілотажем. Значна частина виставлених бортів була виготовлена Аеропрактом, чиї A-32 та А-32L два дні демонстрували чудові синхронні польоти з димами. Керівник Луцького авіаклубу «Крила Волині» Віктор Коваєв прилетів на своєму власноруч сконструйованому та зібраному літаку «Маестро», який вкінці був нагороджений як найкращий літак зльоту. Взагалі української техніки було не мало – виділявся легкий чотиримісний LA-50 Patriot. Відвідувачі події, у захваті від нашої експозиції, брали інтерв’ю тішилися мінімалістичною красою нашого літака Socata Rallye 235-E та фантастичними можливостями планеру Blanik L-13. Найчастіше запитання: «Як він сідає без двигуна?». Наш Бланік був одним із трьох (кожен з яких був унікальним) і самим класичним. Випала чудова нагода побачити легендарний Мото-Бублик. Безперервно злітали гелікоптери, тільки й встигали змінювати пасажирів. Прикрасив стоянку і небо білий гелікоптер-француз Allouette ІІ 1961 року випуску, який разом із чорно-червоним Alouette-M III показав гарний синхронний показовий політ. Hummingbird 300 LS виробництва "Авіаційних технологій України" виборов звання найкращоого гелікоптеру зльоту. Пілот RV-7 Ігор Чернов був визнаний найкращим на цьому зльоті. Нагороду за найдовший переліт зльоту (понад 1300 км) отримав Ігор Коновалов на ULF-2 з Німеччини, який здійснював аварійні посадки, проте долетів таки. Також як найстаріший літак зльоту отримала винагороду прекрасна репліка німецького штурмовика часів Другої світової Junkers, яка стала єдиним літаком, що жодного разу так не піднімався у небо. Свою відзнаку отримала також компанія Аерос за представлення їх нової моделі мотодельтаплану ANT-FOX. Найкращим автожиром зльоту став одномісний від "Гіроклубу України".
Наша авіаклубна команда знайомила бажаючих із принадами планерного спорту, здійснюючи ознайомчі польоти. Отримали новий досвід зльоту і посадки планеру на бетонку. Соката щоразу рульожкою виїжджала зі стоянки, а планер з труднощами (з креном) входив у ворота і вшир займав практично всю злітну смугу, тому Юра Буліс вправно саджав Бланік на колесо і акуратно з’їжджав на узбіччя, оминаючи нерівності і колодязі. Там і проходила підготовка до вильоту, яка займала деякий час, тому навіть першу частину пробігу здійснювали просто з трави. Трафік був такий, що на кругу перед кожним розворотом знаходилося по одному-два-три!!! літаки (гелікоптери, автожири…). Пасажири в захваті, пілоти в поту, літак і планер в шоці від навантаження і пекельної спеки. Під вечір напрямок і круг польотів змінився з лівого на правий.
Весь день народ відпочивав на пікніку, катався та отримував естетичне візуальне та аудіальне задоволення. Загалом у авіазльоті прийняло участь 76 літальних апаратів, тяжчих за повітря. Після польотів був концерт, прощання та підпал ватри, яку пожежники охороняли впродовж двох днів)). У цей же вечір наша команда на аеропоїзді покинула авіазліт і на сансеті з попутним за менше, ніж 40 хвилин дісталася рідного аеродрому Воронів.
Офіційний розліт планувався на неділю.
Дякуємо, друзі, колеги по цеху!
Дякуємо, Смоківко!
